Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 912/3168/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Селіваненка В.П.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015

у справі № 912/3168/15 господарського суду Кіровоградської області

за позовом фермерського господарства "Павлівське Плюс"

до приватного акціонерного товариства "Креатив"

про стягнення 335 251,03 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року фермерське господарство "Павлівське Плюс" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Креатив", просило стягнути з відповідача 335 251,03 грн. боргу за невиконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленої продукції за договором від 08.04.2015 № С14-02653 (а.с. 3-4).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2015 (головуючий Шевчук О.Б.. судді Болгар Н.В., Глушков М.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (головуючий Виноградник О.М., судді Джихур О.В., Дмитренко Г.К.) (а.с. 109-111) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 75-77).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 34, 43 ГПК України, ст. ст. 526, 612, 613, 629, 692 ЦК України (а.с. 125-126).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 відновлено приватному акціонерному товариству "Креатив" строк звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.03.2016 (а.с. 123-124).

У відзиві на касаційну скаргу фермерське господарство "Павлівське Плюс" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 22.03.2016 представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.04.2015 між приватним акціонерним товариством "Креатив" (покупець) та фермерським господарством "Павлівське Плюс" (продавець) було укладено договір поставки № С14-02653, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (товар) на умовах даного договору (а.с. 15-16).

У договорі сторони визначили кількість і вартість товару, умови розрахунків, відповідальність за порушення зобов'язання та строк його дії.

Також 08.04.2015 сторонами було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої внесені зміни до п. п. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.6, 4.2.7, 4.2.8, 4.2.10 договору від 08.04.2015 № С14-02653 щодо розрахунку відсотку зменшення ціни у зв`язку з невідповідністю якісних показників (а.с. 17).

Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідачем здійснено передплату товару на загальну суму 1 515 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за 15.04.2015, а позивачем поставлено товар (183,45 тон насіння соняшнику) покупцю на суму 1 850 251,03 грн., що підтверджується накладною 17.04.2015 № 3 (а.с. 28).

Також на виконання умов договору позивачем були оформлені 15.04.2015 податкова накладна № 1/2 на суму 1 515 000,00 грн. та 17.04.2015 податкова накладна № 2/2 на суму 335 251,03 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.04.2015 за № 9073675229, 22.04.2015 за № 9075487658 та здійснено корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1/2 розрахунком № 3/2, який також зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.04.2015 за № 9076892960 (а.с. 39-44).

Водночас, відповідач залишок заборгованості у розмірі 335 251,03 грн. за поставлений товар за договором поставки від 08.04.2015 № С14-02653 не сплатив, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що залишок заборгованості відповідач у строк, передбачений договором поставки від 08.04.2015 № С14-02653 не сплатив, дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими не порушені норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку щодо сплати заборгованості внаслідок прострочення кредитора та порушення останнім умов п. 3.8 договору поставки від 08.04.2015 № С14-02653 в частині передачі разом з товаром супроводжувальних документів були предметом дослідження та оцінки у судах попередніх інстанцій.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-ХVІ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) є накладна від 17.04.2015 № 3, товарно-транспортні накладні, які наявні в матеріалах справи, підписані обома сторонами без зауважень; крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з приводу відсутності супроводжувальних документів на товар, обумовлених договором та доказів повернення товару або взяття його на відповідальне зберігання у зв`язку з його неналежною якістю.

З врахуванням вищенаведеного суди дійшли висновку про презумпцію належного виконання зобов'язань, передбачену ч. 5 ст. 12 ЦК України.

Отже, доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 912/3168/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.П. Селіваненко